втікачка

1. Жінка або дівчина, яка втікає, рятується втечею від когось або чогось, уникаючи небезпеки, переслідування, ув’язнення тощо.

2. Розм. Про тварину (переважно свійську), яка має звичку втікати, тікати з місця утримання.

3. Перен., розм. Про щось дуже швидке, що миттєво зникає або проходить (наприклад, про час).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |