Древослів

Словник Української Мови

  • відношення

    1. Взаємний зв’язок між кимось або чимось, а також характер такого зв’язку, що виявляється у поведінці, діях, поглядах.

    2. Позиція, ставлення, погляд на когось або щось, що визначає поведінку та оцінку.

    3. Математичне поняття, що встановлює зв’язок між елементами двох або більше множин; частковий випадок — кількісне співвідношення, пропорція.

    4. Зв’язок між людьми, що ґрунтується на почуттях, спільних інтересах, ділових контактах; також — любовний зв’язок, роман.

    5. Заст. Офіційний документ, службова записка, що містить виклад справи, пропозицію або запит.

  • відносність

    1. Філософська категорія, що характеризує властивість об’єкта існувати та проявляти свої якості лише у зв’язку з іншими об’єктами, у залежності від них; протилежне — абсолютність.

    2. (як власна назва, зазвичай з великої літери) Фундаментальна фізична теорія, що описує просторово-часові відношення за відсутності гравітаційних полів (спеціальна теорія відносності) або з їх врахуванням (загальна теорія відносності), розроблена Альбертом Ейнштейном.

  • енерготраса

    1. Спеціально обладнана та захищена траса (маршрут) для прокладання ліній електропередач, кабельних мереж або інших комунікацій, що забезпечують передачу електроенергії від джерела до споживача.

    2. Технологічний коридор або комплекс інженерних споруд (опори, підстанції, кабелі тощо), що становить єдину систему для транспортування електричної енергії на значні відстані.

  • відносний

    1. Те, що існує лише в порівнянні з чим-небудь іншим, не має абсолютного, незалежного значення або виміру.

    2. (у філософії) Категорія, що відображає тимчасовий, умовний та залежний характер властивостей предметів, які виявляються лише у відношеннях до інших предметів (протилежність — абсолютне).

  • генетицизм

    1. Наукова концепція або напрям у генетиці, який надає вирішального значення спадковим факторам (генам) у розвитку організму, формуванні його властивостей та поведінки, часто з недооцінкою впливу навколишнього середовища та соціальних умов.

    2. Ідеологічна доктрина або суспільна практика, що ґрунтується на переконанні про визначальну роль спадковості у формуванні фізичних, психічних та соціальних якостей людини, зокрема використовувана для обґрунтування расової, національної чи соціальної нерівності.

  • відносне

    1. Філософська категорія, що позначає тимчасовий, умовний, змінний характер властивостей предметів і явищ, їх залежність від певних умов, обставин, зв’язків та протиставляється абсолютному.

    2. У граматиці: те саме, що відносний прикметник — розряд прикметників, що утворені від іменників та позначають ознаку через її відношення до предмета, дії, явища (наприклад, залізний, дерев’яний, осінній).

  • енерготонік

    1. Торгова марка та загальна назва безалкогольних тонізуючих напоїв, що містять кофеїн, вітаміни та інші стимулюючі речовини, призначених для швидкого підвищення фізичної та розумової працездатності.

    2. Рідкий лікарський засіб (наприклад, настоянка), що має загальнозміцнювальну та тонізуючу дію на організм, часто на рослинній основі (елеутерокок, женьшень тощо).

  • відносини

    1. Взаємний зв’язок між кимось або чимось, взаємодія, що виражається в певних почуттях, думках, діях; стосунки.

    2. (част. у мн.) Офіційний, службовий або діловий зв’язок між кимось; стосунки.

    3. (част. у мн.) Романтичний, любовний або інтимний зв’язок між двома людьми.

    4. У математиці, логіці та інших науках — зв’язок між елементами множини, що визначає певну залежність, порядок або відповідність.

    5. (у філософії) Взаємний зв’язок предметів, явищ, процесів об’єктивної дійсності, а також між властивостями в межах одного предмета.

  • генетика

    1. Наука, що вивчає закономірності спадковості та мінливості організмів, а також механізми збереження, реалізації та передачі генетичної інформації.

    2. Сукупність спадкових властивостей, особливостей будови та функціонування організму, виду тощо.

  • відножина

    1. Відножина — гірнича назва для бічної гілки жили або покладу корисних копалин, що відходить від основного стовбура.

    2. Відножина — у техніці та будівництві: похилий брус, стійка або інша конструктивна деталь, що служить для підтримки, укріплення або розпірки чогось; підпора, підкіс.

    3. Відножина (заст. та діал.) — нижня частина ноги від коліна до ступні; гомілка, кісточка.