1. Філософська категорія, що позначає тимчасовий, умовний, змінний характер властивостей предметів і явищ, їх залежність від певних умов, обставин, зв’язків та протиставляється абсолютному.
2. У граматиці: те саме, що відносний прикметник — розряд прикметників, що утворені від іменників та позначають ознаку через її відношення до предмета, дії, явища (наприклад, залізний, дерев’яний, осінній).