Словник Української Мови
Буква
1. Те, що існує лише в порівнянні з чим-небудь іншим, не має абсолютного, незалежного значення або виміру.
2. (у філософії) Категорія, що відображає тимчасовий, умовний та залежний характер властивостей предметів, які виявляються лише у відношеннях до інших предметів (протилежність — абсолютне).
Приклад 1:
В з г л я д н и й — відносний. Виважувати землю — вивертати шмат землі («гармати виважували землю з її предвічної постелі»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Коефіцієнт варіації CV є мірою відносної дисперсії (відносний ступінь ризику). σ CV = σ • .
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
“Аtom” i “relative” – відносний) і є безрозмірною величиною. Виходячи зі сказаного, можна записати: Значення відносних атомних мас кожного хімічного елемента з урахуванням його ізотопного складу наведено у Періодичній системі Д. І. Менделєєва.
— Невідомий автор