Словник Української Мови
Буква
1. Філософська категорія, що характеризує властивість об’єкта існувати та проявляти свої якості лише у зв’язку з іншими об’єктами, у залежності від них; протилежне — абсолютність.
2. (як власна назва, зазвичай з великої літери) Фундаментальна фізична теорія, що описує просторово-часові відношення за відсутності гравітаційних полів (спеціальна теорія відносності) або з їх врахуванням (загальна теорія відносності), розроблена Альбертом Ейнштейном.
Приклад 1:
Відносність довжин і проміжків часу………………………. 54 §26. Релятивістський закон додавання швидкостей …………………………………………. 55 §27.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Відносність довжин і проміжків часу Нехай в системі K в то ч ка х з ко ор- динатами 1x і 2x в моменти часу 1t і 2t відбуваються дві події. В системі K′ , яка рухається відносно K з швидкістю u вздовж осі OX, цим подіям відповідають координати 1x′ і 2x′ в моменти часу 1t′ і 2t′ (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”