Словник Української Мови
1. Астрономічна теорія, що розглядає Землю як нерухомий центр Всесвіту, навколо якого обертаються Сонце, планети та зорі; геоцентрична система світу.
2. У переносному значенні — ставлення до чого-небудь як до центрального, найважливішого явища або об’єкта; антропоцентризм.
Військкомат — скорочена назва військового комісаріату, місцевого органу військового управління, що здійснює облік військовозобов’язаних, призов на військову службу, мобілізаційну та оборонно-патріотичну роботу.
1. У філософії гностицизму — божественні сутності, що є проміжними ланками між верховним непізнанним Богом і матеріальним світом, еманації божества.
2. У геології — найбільший стратиграфічний підрозділ геохронологічної шкали, частина геологічного часу, що охоплює інтервали в сотні мільйонів років (наприклад, фанерозойський еон).
3. У поетичній та урочистій мові — надзвичайно тривалий, незліченний проміжок часу, вічність.
1. Скорочення від “військовий комісаріат” — державний орган, що здійснює облік військовозобов’язаних, призов на військову службу, мобілізаційну підготовку та соціальний захист військовослужбовців у певному районі чи місті.
2. Розмовна назва будівлі або установи, де розташований такий комісаріат.
3. Розмовне скорочене позначення посадової особи — військового комісара або працівника військового комісаріату.
Військкерівник — власна назва, що позначає керівника військового формування, об’єднання або установи; особа, яка здійснює верховне командування та управління військами.
Військкерівник — власна назва, що вживається як синонім до термінів “головнокомандувач”, “воєначальник” або “військовий лідер”, особливо в контексті історичних чи високих посад у збройних силах.
Геоценоз — природний комплекс, утворений взаємопов’язаними компонентами живої (біотичними) та неживої (абіотичної) природи на певній ділянці земної поверхні, що характеризується відносною стійкістю та здатністю до саморегуляції; синонім біогеоценозу.
1. У філософії гностицизму — божественна сутність, проміжна між верховним Богом і матеріальним світом, що виходить (витікає) від божественної повноти (плероми).
2. У релігійній та універсальній символіці — період існування світу, надзвичайно довгий проміжок часу, вічність; також зображення цього поняття у вигляді змії, що кусає себе за хвіст (уроборос).
3. У геології — найвища стратиграфічна одиниця, частина геологічної історії Землі, що об’єднує кілька ер; тривалість становить сотні мільйонів років.
1. Родовий відмінок множини від слова “військо” — збройні сили держави, сукупність її сухопутних, морських та повітряних з’єднань.
2. (у складних словах та словосполученнях) Стосується армії, збройних сил, військової справи (наприклад, начальник військ, командувач військ).
1. Власна назва села в Україні, зокрема у Волинській області.
2. (заст., діал.) Те саме, що військо — озброєні сили держави, армія.
1. Представник стародавнього грецького племені еолійців, що мешкало в центральній та північно-західній частині Малої Азії та на острові Лесбос; також — носій еолійського діалекту старогрецької мови.
2. Учень, послідовник або прихильник філософських, літературних чи політичних ідей, пов’язаних із поетом та мислителем Еолом (уявним чи реальним), або член угруповання, що називає себе на його честь (у спеціалізованій літературі).