Словник Української Мови
військовик — військовослужбовець, особа, яка перебуває на військовій службі, у війську; військова людина.
військовик — досвідчений, закалений у боях воїн; бойовик, вояк.
військовик — той, хто пов’язаний з військовою справою, професійно займається військовою діяльністю (наприклад, військовий діяч, командир, офіцер).
Еорема — власна назва давньогрецької поеми, приписуваної Гесіоду, яка втрачена; відома лише за згадками в інших античних джерелах.
1. Особа, яка перебуває на військовій службі, солдат або офіцер збройних сил; військовослужбовець.
2. Той, хто має відношення до армії, військової справи, пов’язаний з веденням війни або збройною боротьбою.
3. (У складних термінах) Стосується армії, оборони, збройних сил (наприклад, військовий лікар, військова техніка, військова таємниця).
1. У широкому значенні — систематичне знищення або непоправне пошкодження природного середовища певної території (ґрунтів, водних ресурсів, екосистем, атмосфери) внаслідок цілеспрямованих дій людини, що призводить до її екологічної смерті та непридатності для життя.
2. У міжнародному праві та політичному дискурсі — запропонований термін для кваліфікації масового руйнування екосистем як міжнародного злочину, аналогічного геноциду, спрямованого проти певної групи людей через знищення їх природного середовища існування.
1. Сукупність збройних сил держави або їхня значна частина, що призначена для ведення бойових дій; армія.
2. Велике військове формування, частина збройних сил, що складається з різних родів військ і спеціальних військ.
3. Застаріле: сукупність воїнів, ратників; також — великий загін, дружина, ополчення.
4. У словосполученнях: про велику, незграбно рухливу групу людей або натовп тварин (напр., “ціле військо гусей”, “військо комах”).
1. Філософське вчення про вічність світу та його незнищенність, що розглядає час як нескінченну послідовність циклів (еонів).
2. У релігійно-філософських системах (наприклад, у гностицизмі) — вчення про еони як вічні сутності, проміжні між верховним божеством і матеріальним світом.
Військовий лікар — медичний працівник (лікар) у війську, що має офіцерське звання та забезпечує медичне обслуговування особового складу збройних сил.
Історично — військова посадова особа медичної служби в арміях деяких держав (наприклад, Російській імперії), що відповідала за санітарний стан та лікування військовослужбовців.
1. Пов’язаний із геоцентризмом; такий, що розглядає Землю як центр Всесвіту або Сонячної системи.
2. У астрономії: такий, що має центр у Землі або відраховується від неї (про систему координат, орбіту тощо).
військкор — скорочення від «військовий кореспондент»: журналіст або репортер, який спеціалізується на висвітленні подій, безпосередньо пов’язаних із збройними силами, бойовими діями, війною та життям військовослужбовців, часто працюючи в зонах бойових конфліктів.
військкор — неофіційна назва або псевдонім конкретної особи, яка є відомим військовим кореспондентом (наприклад, у соціальних мережах або серед читачів).
1. Стратиграфічний підрозділ найвищого рангу, що відповідає інтервалу геологічного часу — еону; об’єднує кілька ератем (груп) і відображає найважливіші етапи розвитку Землі та органічного світу.