Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність збройних сил держави або їхня значна частина, що призначена для ведення бойових дій; армія.
2. Велике військове формування, частина збройних сил, що складається з різних родів військ і спеціальних військ.
3. Застаріле: сукупність воїнів, ратників; також — великий загін, дружина, ополчення.
4. У словосполученнях: про велику, незграбно рухливу групу людей або натовп тварин (напр., “ціле військо гусей”, “військо комах”).
Приклад 1:
В діброві сяє срібне військо, шумлять санскритськії слова. Русяві й стрункочолі йдуть племена, і їхні друзі — кінь та корабель.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Греки охоче записувались у фараонове військо. Саїські фараони, передусім Апрій та Яхмос II, використовували малоазійські та грецькі військові, загони для боротьби з сепаратистськими рухами в державі.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Розгромивши біля Пелузії єгипетське військо, яке складалося переважно з найманців, перси оволоділи країною і включили її до складу своєї неозорої імперії. Камбіз проголосив себе єгипетським фараоном, започаткувавши XXVII династію фараонів.
— Невідомий автор