Словник Української Мови
1. Скорочення від “військовий спеціаліст” — особа, яка має спеціальну військову освіту, кваліфікацію та досвід у певній галузі військової справи (наприклад, у зв’язку, розвідці, логістиці, інженерній справі тощо).
2. У конкретно-історичному контексті (часи Української революції 1917–1921 років) — офіцер колишньої російської імператорської армії, який добровільно або за мобілізацією служив у збройних силах Української Народної Республіки (УНР) або Української Держави (Гетьманату).
Еос — у давньогрецькій міфології: богиня ранкової зорі, дочка титана Гіперіона та Тейї, сестра Геліоса (бога Сонця) та Селені (богині Місяця). Відповідає римській Аврорі.
Еос — астрономічне позначення ранкової зорі, планети Венери, коли вона видима на небі перед сходом Сонця.
1. Умована лінія на карті або розрізі земної кори, що з’єднує точки з однаковою температурою на певній глибині від поверхні Землі.
2. Поверхня всередині Землі, в усіх точках якої температура є однаковою.
Військпред — скорочення від “військовий представник”, офіцер або співробітник військового відомства, який уповноважений представляти інтереси армії на підприємствах промисловості (наприклад, на заводах-виробниках озброєння та військової техніки) з метою контролю за виконанням державних замовлень, приймання готової продукції та дотриманням вимог.
Військпред — установка або організація, де працюють такі представники (наприклад, “відряджений у військпред”).
1. Особа, яка перебуває на військовій службі в збройних силах або інших військових формуваннях держави, має відповідне звання та виконує обов’язки, пов’язані з обороною країни.
2. (у ширшому значенні) Особа, яка служить у будь-якій регулярній військовій організації (наприклад, у складі миротворчих сил ООН).
Лінія на карті, що з’єднує точки з однаковою глибиною залягання певного геологічного шару або поверхні (наприклад, кристалічного фундаменту) відносно рівня моря.
1. Розділ літургіки (богословської дисципліни), що вивчає церковне святоустрійство, зокрема історію, зміст та богослужбове оформлення релігійних свят.
2. Наука, що вивчає народні та релігійні свята, обряди та пов’язані з ними звичаї як явища культурної традиції.
1. Особа, яка належить до збройних сил однієї з воюючих сторін і потрапила під владу противника під час або внаслідок збройного конфлікту, згідно з нормами міжнародного гуманітарного права (зокрема Женевських конвенцій).
2. Застаріле: полонений вояк, солдат противника, взятий у полон під час війни.
Особа, яка перебуває на військовому обліку та зобов’язана відповідно до закону брати участь у заходах, пов’язаних із підготовкою до військової служби, призовом або мобілізацією, але на даний момент не проходить строкову службу в армії.
1. Великий структурний елемент земної кори, що протягом геологічного часу зазнає циклічних тектонічних перетворень (від стадії зародження та субдукції до стадії колізії та формування складчастих поясів).
2. У теорії геосинкліналей — повний цикл розвитку геосинклінальної області, що включає її зародження, прогинання, складчасте горотворення та перетворення на континентальну платформу.