Словник Української Мови
Буква
військовик — військовослужбовець, особа, яка перебуває на військовій службі, у війську; військова людина.
військовик — досвідчений, закалений у боях воїн; бойовик, вояк.
військовик — той, хто пов’язаний з військовою справою, професійно займається військовою діяльністю (наприклад, військовий діяч, командир, офіцер).
Приклад 1:
– Перед тим, як іти на войну, ти би закликав мене в хату та почастував би чим… – якось незвично, по-доброму, засміявся військовик. Поки Матронка накривала на стіл, торкітлива, як сорока дитина, всілася лейтенантові на коліна лицем до обличчя, торгаючи білі плетені косички на мундирі і зазираючи в очі.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”