еолієць

1. Представник стародавнього грецького племені еолійців, що мешкало в центральній та північно-західній частині Малої Азії та на острові Лесбос; також — носій еолійського діалекту старогрецької мови.

2. Учень, послідовник або прихильник філософських, літературних чи політичних ідей, пов’язаних із поетом та мислителем Еолом (уявним чи реальним), або член угруповання, що називає себе на його честь (у спеціалізованій літературі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |