Словник Української Мови
1. У риториці та поетиці — стилістична фігура, що полягає в повторенні одного й того самого слова або словосполучення на початку та в кінці речення, строфи або віршового рядка (наприклад: “Плуг порве її широкі груди, Плуг порве”).
2. У музиці — повторення теми або мотиву у дзеркальному (оберненому) русі, коли інтервали мелодії йдуть у зворотному напрямку.
1. Період часу, що дорівнює ста рокам; століття.
2. Історичний період, епоха, що характеризується певними суспільними, культурними або технічними ознаками.
3. Тривалість життя людини, тварини, рослини або період існування явища, предмета.
4. Період у житті людини, що відповідає певному етапу розвитку (дитячий, юнацький, зрілий, похилий вік).
5. У геології — проміжок часу в історії Землі, частина епохи.
1. (розм.) скорочене від “гепатит” — запальне захворювання печінки, частіше за все вірусної природи.
2. (жарг.) недоброякісна горілка або інший алкогольний напій низької якості.
Епаналепсис — стилістична фігура в риториці та поетиці, що полягає в повторенні одного й того ж слова або словосполучення на початку та в кінці речення, віршового рядка або строфи для надання висловлюванню емоційної сили, логічної завершеності або ритмічної виразності.
Епаналепсис — в лінгвістиці та теорії тексту: повтор морфеми, слова або фрази спочатку та наприкінці мовленнєвого відрізка (речення, рядка, строфи, абзацу), що слугує для створення композиційної цілісності та акцентованого виділення ключової думки.
1. (заст., діал.) Віко, повіка — рухома шкірна складка, що закриває та відкриває очну ямку, захищаючи очне яблуко.
2. (заст., діал.) Рісниця, волосок на краю повіки ока.
3. (у спеціальній термінології) Частина пера птаха — площина, утворена борідками другого порядку, що відходять від стрижня.
Геп-аналіз — метод дослідження та візуалізації даних, заснований на побудові гістограми з емпіричною функцією щільності (англ. histogram with estimated density plot), що дозволяє одночасно відобразити розподіл вибірки, його форму та потенційні викиди.
Епанагога — назва візантійського законодавчого збірника, створеного близько 879–886 років за часів імператора Василія I Македонянина, що містив основні норми державного, церковного та частково цивільного права і був задуманий як заміна давнішому «Закону судному людям».
Епанагога — у візантійському праві: короткий підручник або вступ до вивчення законів, що виконував роль практичного посібника для суддів та чиновників.
Війчасті — власна назва родини комах ряду лускокрилих (Lepidoptera), до якої належать нічні метелики з характерними війчастими вусиками.
Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Городенківської міської громади.
1. Скорочене позначення Головного електромережного пункту — об’єкта енергетичної інфраструктури, що є вузлом розподілу електроенергії високої напруги.
2. У мові програмування Python — назва стандартного інтерфейсу (Global Interpreter Lock — GIL), що синхронізує виконання потоків, дозволяючи виконувати лише один потік коду за раз.