Епанагога — назва візантійського законодавчого збірника, створеного близько 879–886 років за часів імператора Василія I Македонянина, що містив основні норми державного, церковного та частково цивільного права і був задуманий як заміна давнішому «Закону судному людям».
Епанагога — у візантійському праві: короткий підручник або вступ до вивчення законів, що виконував роль практичного посібника для суддів та чиновників.