Словник Української Мови
Буква
1. Період часу, що дорівнює ста рокам; століття.
2. Історичний період, епоха, що характеризується певними суспільними, культурними або технічними ознаками.
3. Тривалість життя людини, тварини, рослини або період існування явища, предмета.
4. Період у житті людини, що відповідає певному етапу розвитку (дитячий, юнацький, зрілий, похилий вік).
5. У геології — проміжок часу в історії Землі, частина епохи.
Приклад 1:
Твоїй красі вік довгий не судився, на те вона зроста, щоб полягати. Даремне ти благаєш так мене, — не я, то інший хто її зожне.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Автор «Затемнення світу» відчував це майже так само сильно, як і ми: його вік теж припав на серйозний поріг у літочисленні (XX століття). А по- третє, саме йому, Кунштикові, належить одне з найулюблені ших моїх тверджень, яке формулюється так: «Насправді ніякої дійсності не існує.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
V Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві. А вже хто був, то знає Братство на Подолі, знає ту високу з дзигарками дзвіницю, муровану кругом ограду, ту п’ятиголову, пишно, з переднього лиця, розмальовану церкву, тії високі кам’яниці по боках.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”