ВІРЛЯ — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
-
епіграматист
Автор епіграм — коротких сатиричних або гострослівних віршованих творів.
-
вірлиця
Вірлиця — рідкісне діалектне позначення для великої дерев’яної ложки або ковша, часто з довгою ручкою, якою розливають рідину (наприклад, юшку, борщ) з казана або горщика.
Вірлиця — застаріла або діалектна назва для міри об’єму рідини, що приблизно відповідає сучасному літру або півлітру, яка використовувалася в побуті.
-
епіграма
1. Короткий сатиричний або гумористичний вірш, зазвичай з гострою, дотепною чи образливою кінцівкою, що висміює якусь особу, явище чи подію.
2. У давньогрецькій та давньоримській літературі — короткий ліричний вірш-присвята, спочатку напис на предметі, пам’ятнику, надгробку тощо.
-
гептилбромід
Гептилбромід — органічна сполука, бромпохідний вуглеводню гептану, що має формулу C₇H₁₅Br; безбарвна рідина, що застосовується в органічному синтезі як алкілюючий агент або для введення гептильного радикала в молекулу.
-
вірле
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за іншими адміністративними поділами — у Львівській області).
2. (Заст., діал.) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Львівської області.
-
вірителька
1. Жінка, яка вірить у щось або довіряє комусь; жіночий відповідник до слова “віритель”.
2. У юридичному контексті: жінка, яка передає рухоме майно на зберігання іншій особі (вірителю) за договором поклажі.
3. У релігійному контексті: жінка-прихильниця певного віровчення, релігійної течії або жінка, яка має щиру, глибоку віру.
-
епігоній
1. У давньогрецькій міфології — один із семи синів легендарних героїв-епігонів, які здійснили успішний похід на Фіви, щоб помститися за загибель своїх батьків (епігони — «нащадки»).
2. У переносному значенні — послідовник, наслідувач, який сліпо копіює ідеї, стиль або творчість попередників, не вносячи нічого оригінального; представник епігонства.
-
віритель
1. Особа, яка вірить у щось або довіряє комусь; той, хто має віру.
2. У юридичному та фінансовому контексті: кредитор, особа або установа, яка надала позику (кредит) і має право вимагати її повернення; протилежне до “боржник”.
3. У релігійному контексті: віруюча людина, релігійна особа; той, хто сповідує певну релігію.
-
гептиламін
Гептиламін — органічна сполука, насичений амін з формулою C₇H₁₇N, що є одним з ізомерів аміну з семивуглецевим ланцюгом; безбарвна рідина з характерним запахом аміаку, що застосовується в органічному синтезі.
Гептиламін (гептиламін-1) — найпоширеніший ізомер, первинний амін з прямою будовою ланцюга (1-аміногептан), використовується як проміжна сполука у виробництві поверхнево-активних речовин, інгібіторів корозії та барвників.