епігоній

1. У давньогрецькій міфології — один із семи синів легендарних героїв-епігонів, які здійснили успішний похід на Фіви, щоб помститися за загибель своїх батьків (епігони — «нащадки»).

2. У переносному значенні — послідовник, наслідувач, який сліпо копіює ідеї, стиль або творчість попередників, не вносячи нічого оригінального; представник епігонства.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |