вірителька

1. Жінка, яка вірить у щось або довіряє комусь; жіночий відповідник до слова “віритель”.

2. У юридичному контексті: жінка, яка передає рухоме майно на зберігання іншій особі (вірителю) за договором поклажі.

3. У релігійному контексті: жінка-прихильниця певного віровчення, релігійної течії або жінка, яка має щиру, глибоку віру.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |