віритель

1. Особа, яка вірить у щось або довіряє комусь; той, хто має віру.

2. У юридичному та фінансовому контексті: кредитор, особа або установа, яка надала позику (кредит) і має право вимагати її повернення; протилежне до “боржник”.

3. У релігійному контексті: віруюча людина, релігійна особа; той, хто сповідує певну релігію.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |