Словник Української Мови
Буква
1. Короткий сатиричний або гумористичний вірш, зазвичай з гострою, дотепною чи образливою кінцівкою, що висміює якусь особу, явище чи подію.
2. У давньогрецькій та давньоримській літературі — короткий ліричний вірш-присвята, спочатку напис на предметі, пам’ятнику, надгробку тощо.
Приклад 1:
ЕПІГРАМА Музам колись дев’ятьом на шляху з’явилась Венера; __3 нею — її Купідон1; слово зухвале — в устах: «Музи, шануйте мене, я найперша з усіх олімпійців, Всі перед берлом моїм хиляться люди й боги».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”