Словник Української Мови
В’язкопружний — властивий матеріалам, які поєднують одночасно властивості пружності (здатність відновлювати форму після зняття навантаження) та в’язкості (здатність незворотно розсіювати енергію при деформації); такий, що описує або характеризує цю комбіновану поведінку.
В’язкопружний — такий, що стосується розділу фізики або механіки, який вивчає поведінку в’язкопружних тіл.
1. (у генетиці) тип взаємодії неалельних генів, при якому один ген (епістатичний) пригнічує або модифікує прояв іншого гена (гіпостатичного), що знаходиться в іншому локусі.
2. (у медицині, застаріле) зупинка виділення сечі або кровотечі.
1. (про речовину) Здатний до повільного, в’язкого течії під дією механічних напруг, що поєднує властивості в’язкого твердого тіла та ідеальної рідини.
2. (у техніці) Пов’язаний з течією або деформацією в’язких речовин, що описується законами в’язкоплинності.
1. (фіз., техн.) Про властивість матеріалів, які поєднують в’язкість і пластичність; такий, що одночасно має ознаки в’язкого та пластичного тіла, здатний до незворотної деформації під дією напружень, що перевищують межу плинності.
2. (перен.) Про щось гнучке, але стійке, що здатне адаптуватися, не втрачаючи основної структури.
Епіспорій — у давньогрецькій міфології: син Евандра, брат Палланта, який брав участь у війні на стороні Енея.
Епіспорій — у Стародавній Греції: жрець, який супроводжував військо в похід і здійснював перед битвою жертвоприношення для вгадування волі богів.
1. Форма державного правління або система управління, при якій влада належить найстарішим за віком представникам суспільства.
2. Політична еліта, що складається з людей похилого віку; правляча верства старійшин.
3. Перен. Ситуація в будь-якій організації, колективі тощо, коли керівні посади займають переважно люди літнього віку, що може призводити до консерватизму та сповільнення розвитку.
1. (про матеріали) Такий, що одночасно проявляє властивості в’язкої рідини та пружного твердого тіла; здатний до пружної деформації з одночасною незворотною втратою енергії на внутрішнє тертя.
2. (у фізиці, механіці) Пов’язаний із вивченням або описом поведінки речовин, що поєднують в’язкість і пружність.
1. Про речовину: такий, що має властивість опиратися переміщенню своїх частин відносно одна одної, характеризується значним внутрішнім тертям; густий, тягучий, не текучий.
2. Перен. Повільний, млявий, позбавлений енергії, жвавості (про процеси, рух, дії).
3. Перен. Важкий, утомливий, одноманітний (про час, життя тощо).
Епіспермій — у ботаніці: зовнішній шар оболонки насінини, який формується з покривів сім’язав’язі.
1. Який має великі, виразні в’язи (судини на шиї).
2. Який має виражені, помітні вени (на поверхні тіла).