1. (у генетиці) тип взаємодії неалельних генів, при якому один ген (епістатичний) пригнічує або модифікує прояв іншого гена (гіпостатичного), що знаходиться в іншому локусі.
2. (у медицині, застаріле) зупинка виділення сечі або кровотечі.
Словник Української Мови
Буква
1. (у генетиці) тип взаємодії неалельних генів, при якому один ген (епістатичний) пригнічує або модифікує прояв іншого гена (гіпостатичного), що знаходиться в іншому локусі.
2. (у медицині, застаріле) зупинка виділення сечі або кровотечі.