1. (у генетиці) тип взаємодії неалельних генів, при якому один ген (епістатичний) пригнічує або модифікує прояв іншого гена (гіпостатичного), що знаходиться в іншому локусі.
2. (у медицині, застаріле) зупинка виділення сечі або кровотечі.
епістаз
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |