Словник Української Мови
Епістилій — у давньогрецькій та давньоримській архітектурі: горизонтальна балка (архітрав), що спирається на капітелі колон і є нижньою частиною антаблемента.
Епістилій — у християнському сакральному мистецтві: горизонтальна дерев’яна або кам’яна балка, часто прикрашена різьбленням або розписами, що розташовується на вершині стовпів (колон) іконостасу або темплону і слугує їх конструктивним та декоративним завершенням.
В’ячеслава — жіноче особове ім’я слов’янського походження, жіноча форма від чоловічого імені В’ячеслав. Утворене від основ “вяче-” (більше, більше слави) та “-слава” (слава), може тлумачитися як “та, що має більше слави”.
В’ячеслав — чоловіче особове ім’я слов’янського походження, що означає “той, хто має більше слави” або “найславніший”.
Герофіла — власна назва жіночого роду, що походить від давньогрецького імені (дав.-гр. Ἡροφίλη), утвореного від слів “Гера” (богиня) та “філос” (друг, любий), і може означати “та, що дружня з богинею Герою” або “улюблениця Гери”.
Герофіла — в давньогрецькій міфології та історичних переказах одна з найвідоміших сивіл (пророчиць), зокрема Кумська сивіла, якій приписували авторство Сивіллиних книг.
Герофіла — історичне жіноче ім’я, яке інколи використовується в літературних, мистецьких або історичних контекстах для позначення персонажок.
Епістиль — архітектурний термін, що позначає горизонтальну балку, яка спирається на капітелі колон або стовпів у класичній ордерній архітектурі; синонім до слова “архітрав”.
Епістиль — у давньогрецькій та давньоримській архітектурі: нижня частина антаблемента, його несучій горизонтальний брус, що безпосередньо лежить на капітелях колон.
1. Стосовний до Вятки (історичної області в Росії), пов’язаний із нею; також стосовний до однойменної річки.
2. Стосовний до міста Вятка (сучасна назва — Кіров), розташованого в Росії, або до його мешканців.
3. У складі історичних назв: В’ятська земля, В’ятська республіка — середньовічна держава на території сучасної Росії.
1. Пов’язаний з Геростратом, що стосується його вчинку, а саме навмисного знищення знаменитого храму Артеміди в Ефесі (356 р. до н.е.) заради прагнення до слави будь-якою ціною.
2. (Переносне значення) Такий, що прагне до слави, популярності або бажає залишити слід в історії шляхом руйнівних, ганебних, варварських або злочинних дій; нищівний, варварський з марнославних мотивів.
1. Східнослов’янське плем’я, що входило до складу давньоруської держави, проживало в басейні верхньої та середньої Оки та її приток; один з предків сучасних українців, білорусів та росіян.
2. У широкому вжитку — представники цього племені, їхня спільнота.
Епістерп — власна назва персонажа з роману «Золотий вік» української письменниці Марії Матіос, який символізує людину, що пережила важкі випробування, зокрема політичні репресії, та зберігає пам’ять про трагічні події історії.
Епістерп — узагальнена назва людини, яка є носієм колективної травматичної пам’яті покоління, часто вживається в літературознавстві та публіцистиці для позначення фігури постраждалого свідка історичних катастроф.
1. Який в’яне, поступово втрачає свіжість, соковитість, життя (про рослини, їх частини).
2. Переносно: який слабшає, гасне, втрачає силу, енергію, інтенсивність.