Словник Української Мови
1. Героон — у Стародавній Греції та елліністичному світі: монументальна гробниця або святилище, присвячене обожненому герою (наприклад, легендарному засновнику міста чи покровителю).
2. Героон — у візантійській та ранньохристиянській архітектурі: мартирій, споруда (часто центричного плану), зведена на місці поховання або на честь шанованого святого та мученика.
Епістемофобія — патологічний, ірраціональний страх перед знанням, пізнанням або отриманням нової інформації, що може призводити до уникання навчання, читання, наукової діяльності та інших форм інтелектуального розвитку.
Епістемофобія — у філософії та психології: нав’язлива боязнь неспроможності досягти достовірного знання, скептицизм щодо можливостей пізнання, що переростає в тривожний розлад.
1. Який втратив свіжість, пружність, став млявим і зів’ялим (про рослини, їх частини або плоди).
2. Який втратив бадьорість, силу, енергію; млявий, апатичний (про людину, її вигляд, рухи).
3. Повільний, без ентузіазму, невиразний (про дії, процеси, явища).
4. Слабкий, тьмяний, неяскравий (про світло, колір тощо).
Епістемологія — це розділ філософії, який вивчає природу, джерела, методи, межі та достовірність людського пізнання; теорія пізнання.
Про такий, що піддано в’яленню — повільному висиханню на повітрі, сонці або в спеціальних пристроях, зазвичай з попереднім просолюванням, для консервації та надання особливих смакових якостей (переважно про м’ясо, рибу, фрукти).
Сексуальна привабливість до людей похилого віку, особливо коли така привабливість відчувається молодою людиною.
В медицині та психології — рідкісна сексуальна девіація, при якій статеве збудження та задоволення досягаються виключно або переважно від контакту з людьми літнього або старого віку.
1. (про матеріали, речовини) Такий, що має властивість зв’язувати, скріплювати частини чогось; клейкий, липкий.
2. (перен., розм.) Такий, що викликає відчуття важкості, сонливість, млявість (про час, погоду, атмосферу тощо).
3. (перен., розм.) Повільний, нудний, одноманітний (про процес, розмову, читання тощо).
1. Стосуючись епістемології — філософської теорії пізнання, що досліджує природу, джерела, методи, межі та обґрунтованість людського знання.
2. Пов’язаний із питаннями про те, як виникає, функціонує та перевіряється знання в певній галузі, науці чи дискурсі.
1. Рід дерев родини в’язових (Ulmus), що включає листопадні дерева з характерними асиметричними при основі листками та крилатими плодами-горішками; в’язи, ільми.
2. Рослинна родина (Ulmaceae) порядку розоцвітих, до якої належать роди в’яз, каркас, дзельква тощо.
1. Патологічний, ірраціональний страх або сильна неприязнь до людей похилого віку, до старості як явища.
2. У соціології — негативне ставлення, упередженість або дискримінація на ґрунті віку, спрямовані проти літніх людей; віковізм (ейджизм).