1. (розм.) Намагатися виглядати вигідним, привабливим; прикрашатися, виряджатися.
2. (перен., розм.) Надавати своїй поведінці, вчинкам вигідного, привабливого вигляду; виставляти себе в найкращому світлі, часто штучно.
-
двозмінність
1. Властивість або стан, коли щось функціонує, працює або відбувається у дві зміни (наприклад, про організацію роботи навчального закладу або підприємства).
2. Система організації навчального процесу в школі, коли учні різних класів навчаються в приміщенні послідовно, у дві зміни (першу та другу).
-
вигодинитися
вигодинитися — діал. (від “година”) — вичавити, вип’ялити очі, дивлячись на щось із напруженням або цікавістю; вдивлятися.
-
двозернянка
1. Жінка або дівчина, яка народилася в селі Дві Зірки (Двозерна) на Тернопільщині або живе там.
2. Уроженка або мешканка будь-якого з двох населених пунктів з подібною назвою (наприклад, села Двірчиці, яке в народі історично називалося Дві Зірки).
-
виговорюватися
1. Висловлювати свої думки, почуття або скарги; говорити відверто, викривати щось.
2. Проголошувати, вимовляти слова чи звуки (часто з наголосом на чіткості або повноті вимови).
3. Бути предметом обговорення, ставати відомим у результаті розмов.
-
двозвук
1. У фонетиці — поєднання двох звуків мовлення, що утворюють один склад; дифтонг.
2. У музиці — одночасне звучання двох звуків різної висоти; інтервал.
-
виговорювати
1. Чітко, розбірливо промовляти звуки, слова або тексти, часто з акцентом на правильній артикуляції або навчанні цьому.
2. Висловлювати щось словами, озвучувати думки, почуття, претензії тощо (часто з відтінком ретельного або повного висвітлення).
3. Заступатися за когось, говорити на чиюсь користь, виправдовувати або захищати.
-
двозв’язність
1. У математиці, зокрема в теорії графів — властивість графа бути зв’язним і такою, що видалення будь-якої однієї вершини не порушує його зв’язності; міра надійності мережі.
2. У топології — властивість лінійно зв’язної множини (наприклад, поверхні) бути такою, що будь-яка неперервна замкнута крива на ній може бути стягнута в точку, не виходячи за межі цієї множини.
-
виговоритися
1. Висловити свої думки, почуття або переживання, часто тривалий час або детально, відчувши полегшення після цього.
2. Отримати можливість сказати що-небудь, висловити свою думку, подолавши перешкоди або домігшись слова.
3. Розмовляючи, допуститися помилки, сказати щось не так, як треба.
-
виговорити
1. Чітко, розбірливо промовити, вимовити слова чи звуки.
2. Висловити, сказати щось, озвучити думку, почуття або вимогу.
3. Одержати право на щось, домогтися чогось завдяки умовлянням або домовленості.
4. Зробити догану, докорити комусь за щось, осудити чиєсь вчинки або слова.