Словник Української Мови
1. Історична зброя у вигляді двосічної сокири з двома лезами, різновид бердиша, що використовувався в XVI–XVII століттях, зокрема запорозькими козаками.
2. Рідкісне прізвисько або прізвище, пов’язане з використанням такої зброї або зовнішньою ознакою.
Який отримав годування, вигодований, вирощений завдяки піклуванню та харчуванню (переважно про тварин).
1. Властивість або якість того, що може мати два різних тлумачення, розуміння; неоднозначність, неясність смислу.
2. Умовність, символічність образу, вислову тощо, що приховує справжній зміст під зовнішнім, буквальним значенням.
3. У математиці: властивість функції, коли одному значенню аргументу відповідає два різних значення функції.
1. Дієслово, що означає процес годування, харчування, особливо щодо дітей або тварин, коли вони отримують їжу для росту та розвитку; годуватися, живитися.
2. (У переносному значенні) Розвиватися, зростати, набирати сили завдяки сприятливим умовам, підтримці або певному середовищу.
1. Музичний знак, що вказує на зміну тональності та містить два знаки альтерації — дієз і бемоль одночасно (подвійний дієз, подвійний бемоль).
2. Рідкісне позначення в музичній нотації для підвищення або пониження звуку на два півтони (хроматичний півтон).
1. Доглядаючи, годувати, вирощувати дитину або тварину, допомагаючи їй рости, розвиватися.
2. Годуючи, доглядаючи, доводити худобу, птицю тощо до певного стану, ваги або віку, готуючи для певних цілей.
3. Перен. Допомагати розвитку, становленню когось або чогось, вкладаючи сили, кошти, турботу.
1. Властивість або якість бути двозначним, тобто таке, що допускає два різних тлумачення, має подвійний зміст; неоднозначність.
2. У логіці та семіотиці: характеристика вислову, знака або символу, який може бути сприйнятий або інтерпретований двома різними способами.
1. (розм.) Отримати вигоду, користь від чогось; заробити, нажитися.
2. (рідк.) Виявитися вигідним, доречним; стати в придатність.
1. Дістати, отримати якусь користь, вигоду з чогось; скористатися чимось для власної вигоди.
2. (розм.) Вийти зі скрутного становища, уникнути неприємностей; втекти, ухилитися від чогось.
1. Властивість або якість того, що складається з двох знаків, символів або графічних одиниць (наприклад, про двоцифрове число, про літеру з діакритичним знаком тощо).
2. У логіці та семіотиці — властивість знакової системи, в якій використовуються лише два різних знаки або символи (наприклад, 0 і 1 у двійковій системі числення).