Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або якість бути двозначним, тобто таке, що допускає два різних тлумачення, має подвійний зміст; неоднозначність.
- (Лінгвістика) –
У логіці та семіотиці: характеристика вислову, знака або символу, який може бути сприйнятий або інтерпретований двома різними способами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двознакість, р. двознакості, д. двознакості, з. двознакість, о. двознакістю, м. двознакості, к. двознакосте