Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або якість того, що складається з двох знаків, символів або графічних одиниць (наприклад, про двоцифрове число, про літеру з діакритичним знаком тощо).
- (Лінгвістика) –
У логіці та семіотиці — властивість знакової системи, в якій використовуються лише два різних знаки або символи (наприклад, 0 і 1 у двійковій системі числення).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двознаковість, р. двознаковості, д. двознаковості, з. двознаковість, о. двознаковістю, м. двознаковості, к. двознаковосте