двозначність

1. Властивість або якість того, що може мати два різних тлумачення, розуміння; неоднозначність, неясність смислу.

2. Умовність, символічність образу, вислову тощо, що приховує справжній зміст під зовнішнім, буквальним значенням.

3. У математиці: властивість функції, коли одному значенню аргументу відповідає два різних значення функції.

Приклади вживання

Приклад 1:
І двозначність людських чинінь спізнав у двох розтоках добра і зла. І сам — добро і зло — зігнувся од непевної зажури за тишею-впокоєнням.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”

Частина мови: іменник (однина) |