Словник Української Мови
1. (про рослини) Втрачати соковитість, силу, свіжість через недостатню вологість, посуху або надмірну спеку; в’янути, сохнути.
2. (переносно, про людину) Виснажуватися, стомлюватися від надмірної праці, тривалого напруження або важких умов життя; втрачати фізичні та моральні сили.
Властивість або стан, що характеризується подвійністю, наявністю двох однакових або подібних елементів, ознак або повторенням двічі.
У математиці та формальній логіці — властивість величини, операції або відношення, що стосується двох об’єктів або має місце двічі.
1. Примушувати когось покинути певне місце, проганяти, виганяти.
2. Виробляти, виділяти (газ, пару, дим тощо).
3. Розганяти, змушувати зникнути (про хмари, туман).
4. Доводити худобу до потрібної товщі та стану шляхом інтенсивного відгодіву на пасовищі.
5. Розмовне. Випивати алкогольний напій до дна, осушити посуд.
1. Розділовий знак у вигляді двох крапок, розташованих одна над одною (:), який уживається для введення переліку, пояснення, уточнення, прямої мови тощо.
2. Назва музичного знака, що позначає подвоєння тривалості ноти або паузи.
1. (Про місцевість) Такий, що має багато вигонів; з великими просторами, придатними для випасання худоби.
2. (Рідко) Такий, що нагадує вигін; порожнистий, пустий, незабудований.
1. Властивість або стан, коли щось складається з двох корпусів, двох основних частин або блоків, що функціонально об’єднані в єдину конструкцію.
2. У техніці, машинобудуванні — конструктивна особливість механізму, апарата, судна тощо, що має два окремих, але з’єднаних між собою корпуси для підвищення міцності, стійкості або функціональності.
3. У сільському господарстві (бджільництві) — спосіб утримання бджолиної родини у вулику, що складається з двох повноцінних корпусів, поставлених один на одного, що дозволяє розширювати гніздо та збільшувати продуктивність.
Докладно, ретельно голитися, надаючи обличчю або іншим частинам тіла охайного вигляду.
1. Лінгвістичний термін, що позначає наявність двох коренів у складних словах (наприклад, “лісоруб”, “пароплав”) або в окремих формах слова.
2. У ботаніці — властивість рослини мати два головні корені або добре розвинену двома основними стрижнями кореневу систему.
1. Ретельно виголювати, голінням надавати гладкості шкірі.
2. Перен. Робити гладким, рівним, вирівнювати поверхню чогось.
3. Рідк. Доводити до ідеального стану, відточувати майстерність у чомусь.
1. Бути промовленим, озвученим, вимовленим вголос (про слова, тексти, промови тощо).
2. Виступати з публічною промовою, зверненням; проголошуватися.