Значення
- (Лінгвістика) –
Лінгвістичний термін, що позначає наявність двох коренів у складних словах (наприклад, “лісоруб”, “пароплав”) або в окремих формах слова.
- (Ботаніка) –
У ботаніці — властивість рослини мати два головні корені або добре розвинену двома основними стрижнями кореневу систему.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двокореневість, р. двокореневості, д. двокореневості, з. двокореневість, о. двокореневістю, м. двокореневості, к. двокореневосте