Словник Української Мови
Електротопильник — пристрій для плавлення (топлення) різних матеріалів (наприклад, воску, парафіну, смоли, металів) за допомогою електричного нагріву.
Електротопильник — промислова установка або апарат для розплавлення металевого брухту, шихти чи інших вихідних матеріалів в електропечах (наприклад, дугових, індукційних) у металургійному чи ливарному виробництві.
1. Однорічна або дворічна трав’яниста рослина родини айстрових зі струнким стеблом, перисто-роздільним листям і синіми, рідше білими або рожевими квітками, що росте як бур’ян у посівах, на полях, узліссях; синьоцвіт, блаватка (Centaurea cyanus).
2. Народна назва кількох видів рослин родини айстрових, що мають подібні до волошки звичайної квітки, зокрема волошки лучної (Centaurea jacea) та волошки російської (Centaurea ruthenica).
3. У переносному значенні — про яскраво-синій, насичений блакитний колір, подібний до кольору квіток волошки.
Особа, яка регулярно грає у відеоігри, зазвичай на комп’ютері, ігровій консолі, мобільному пристрої або в аркадних автоматах, часто з орієнтацією на досягнення високих результатів, проходження складних завдань або змагальний аспект.
Учасник професійних або напівпрофесійних змагань з відеоігор (кіберспорту), для якого ігри є джерелом доходу або серйозним заняттям.
Людина, яка захоплюється настільними, рольовими або іншими видами ігор, що не є електронними, хоча це значення вживається рідше.
1. Представник етнічної групи русинів, що мешкає на Закарпатті та у суміжних регіонах Словаччини, Польщі, Румунії та Сербії; закарпатський українець.
2. У давнину — представник волохів, романомовного населення Карпат і Прикарпаття, предків сучасних румунів і молдаван.
3. Прізвище українського поета, художника та перекладача Михайла Волошина (1877–1932).
Який стосується електротопила, призначений для електротопила.
Який працює на електричній енергії та призначений для плавлення (топлення) чогось (наприклад, металу, сировини).
Фахівець з розробки концепції, правил, ігрового процесу та загального дизайну комп’ютерних, відео- або настільних ігор, який визначає їхню механіку, сюжет, структуру та взаємодію гравця з ігровим світом.
Волошечка — зменшувально-пестлива форма від слова “волошка”, що означає невелику квітку волошки, рідко вживається як окрема назва.
Волошечка — народна назва невеликої металевої спіралі (пружинки) або дротяного гачка, що використовується в побуті для чіпляння або закріплення чогось.
Волошечка — діалектна назва (зокрема, на Поліссі) для невеликого дерев’яного брусочка з загостреними кінцями, який використовується в ткацтві як човник для ниток.
1. (фізіол.) Пов’язаний з електротонусом — зміною збудливості нервової чи м’язової тканини під впливом постійного електричного струму.
2. (фіз.) Стосовний до електротоніки — поширення змін електричного потенціалу вздовж провідника або через середовище.
1. Дія за значенням дієслова “волочити” — пересування чогось важкого по поверхні з зусиллям, часто зі шумом або повільно.
2. (у техніці) Процес обробки металу або іншого матеріалу протягуванням через отвір (волоку) для зменшення поперечного перерізу, подовження або надання певної форми.
3. (історичне, у західних регіонах України) Звичай, пов’язаний з весіллям, коли гості “волочать” молодого або молоду, часто в гумористичній формі.
4. (переносне) Затягування, надмірно повільне або нудне ведення (розмови, справи, процесу).
1. Історична посада в українських містах (наприклад, у Львові) у XIV–XVIII століттях: службова особа, яка стежила за порядком на вулицях, особливо вночі, та виконувала поліцейські функції, зокрема затримувала порушників.
2. У широкому вжитку (застаріле або іронічне) — той, хто волочиться, бродить без діла або швендяє вночі; гуляка, волоцюга.