волочіння

[ʋolot͡ʃinnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Дія за значенням дієслова “волочити” — пересування чогось важкого по поверхні з зусиллям, часто зі шумом або повільно.

  2. (Техніка) –

    (у техніці) Процес обробки металу або іншого матеріалу протягуванням через отвір (волоку) для зменшення поперечного перерізу, подовження або надання певної форми.

  3. (Історія) –

    (історичне, у західних регіонах України) Звичай, пов’язаний з весіллям, коли гості “волочать” молодого або молоду, часто в гумористичній формі.

  4. (Лінгвістика) –

    (переносне) Затягування, надмірно повільне або нудне ведення (розмови, справи, процесу).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. волочіння, р. волочіння, д. волочінню, з. волочіння, о. волочінням, м. волочінні, к. волочіння

Більше записів