Значення
- (Історія) –
Історична посада в українських містах (наприклад, у Львові) у XIV–XVIII століттях: службова особа, яка стежила за порядком на вулицях, особливо вночі, та виконувала поліцейські функції, зокрема затримувала порушників.
- (Лінгвістика) –
У широкому вжитку (застаріле або іронічне) — той, хто волочиться, бродить без діла або швендяє вночі; гуляка, волоцюга.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. волочільник, р. волочільника, д. волочільникові, з. волочільника, о. волочільником, м. волочільникові, к. волочільнику