• вражда

    1. Глибока, тривала ворожість, неприязнь між людьми, групами людей або народами, що виражається в антагонізмі, суперечках, іноді відкритих конфліктах.

    2. (у переносному значенні) Внутрішній конфлікт, боротьба протилежних почуттів, думок або прагнень у свідомості однієї людини.

  • елідувати

    1. У логіці та філософії: виключати, усувати, робити непотрібним у міркуванні, особливо шляхом спростування або демонстрації помилковості.

    2. У лінгвістиці: опускати, пропускати звук або склад у вимові слова, особливо внаслідок фонетичних процесів (наприклад, елізія).

  • вражання

    1. Відчуття, думка, уявлення, що складається в результаті сприйняття чого-небудь, переживання чогось; образ, що залишається в пам’яті після знайомства з кимось або чимось.

    2. Вплив, дія, що справляється на когось або щось; наслідок такого впливу (застаріле).

  • гектичний

    1. (мед.) Який характеризується гектикою — постійною або періодичною сильною лихоманкою з великими добовими коливаннями температури тіла (зазвичай при важких інфекційних захворюваннях, наприклад, при сепсисі, активному туберкульозі).

    2. (перен.) Надмірно збуджений, метушливий, безладний, що відбувається в напруженому, швидкому темпі (про стан, діяльність, спілкування тощо).

  • вражальність

    Властивість або якість того, що вражає, справляє сильне враження, захоплює, дивує своєю масштабністю, красою, силою або незвичайністю.

  • елятив

    1. У лінгвістиці — граматичний ступінь порівняння прикметників і прислівників, що виражає найвищу міру ознаки без прямого порівняння з іншими предметами чи явищами (наприклад, «найвищий», «найкращий»); абсолютний найвищий ступінь.

    2. У лінгвістиці — відмінок у деяких мовах (наприклад, у фінно-угорських), який вказує на напрямок руху або дії назовні, зсередини чогось (відповідає українським відмінковим конструкціям з прийменниками «з», «із»).

  • гектар

    Метрична одиниця вимірювання площі, що дорівнює площі квадрата зі стороною 100 метрів; позначається «га»; 1 га = 10 000 м² = 100 ар.

  • врадування

    1. (заст.) Радість, велике задоволення, захоплення; стан, коли хтось відчуває щастя чи насолоду від чогось.

    2. (заст., рідк.) Дія за значенням дієслова «врадувати»; процес викликання радості, задоволення.

  • гектан

    1. Одиниця вимірювання площі в метричній системі мір, що дорівнює площі квадрата зі стороною 100 метрів, або 10 000 квадратних метрів (скорочене позначення: га).

  • враг

    1. (застаріле) Крутий схил, обрив, урвище; яр, прірва.

    2. (переносне значення, застаріле або книжне) Те, що несе небезпеку, загибель, руйнування; безодня, прірва.