1. (застаріле) Крутий схил, обрив, урвище; яр, прірва.
2. (переносне значення, застаріле або книжне) Те, що несе небезпеку, загибель, руйнування; безодня, прірва.
Словник Української Мови
Буква
1. (застаріле) Крутий схил, обрив, урвище; яр, прірва.
2. (переносне значення, застаріле або книжне) Те, що несе небезпеку, загибель, руйнування; безодня, прірва.
Приклад 1:
– Враг його,- каже,- знає, який тепер люд настав! Приїде казна-що, казна-звідки та й грюкотить, як воріт не розламле.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Дадiте вашу десницу у мою шуйцю, та й будемо разом мацанiє воспроiзводити круг усiї хати, чи не сокришася де дверi во онiм мiсцi або чи не який враг, ненавидяй добра, похити їх. Насилу розчухав пан Микита, що писар хоче робити.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
– Враг рода чоловiчеського, Явдоха Зубиха, великоiменитая вiдьма преславної слободи Конотопа. Сия-то увозмездила, що й полетiв єси, аки птиця пернатая; вона обуяла i панну хорунжiвну, нинi паню Халявську; та ще – ох!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”