1. (геол.) Гострий гребінь скелі, утворений внаслідок вивітрювання; характерний елемент рельєфу у високогір’ї.
2. (рідк.) Те саме, що й «жолоб» — видовжена заглибина, паз або відкрита труба для стоку води, прокладання чого-небудь.
-
єреван
Єреван — столиця та найбільше місто Вірменії, розташоване на річці Раздан; один з найдавніших міст світу, важливий політичний, економічний, транспортний та культурний центр країни.
-
же
1. Сполучник, що вживається для посилення виразу, надання йому енергійності, категоричності або для виділення, підкреслення окремого слова чи частини речення; відповідає за значенням часткам «ось», «саме», «ж».
2. (У складі сполучників) Складовий елемент складених сполучників, що надає їм відтінок протиставлення або підкреслення, наприклад: «але ж», «та ж», «хоча б і… же».
-
єргак
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Сіверського Дінця, що протікає територією Харківської області.
2. (рідко) Застібка, гачок, гачок для одягу (переважно у західних регіонах України).
-
ждучи
Дієприкметник недоконаного виду, утворений від дієслова “ждати”, що означає стан очікування або перебування в очікуванні когось або чогось; застаріла форма, сучасний аналог — “чекаючи”.
-
жджок
Жджок — власна назва персонажа з українського фольклору та літератури, зокрема з творів Івана Франка, що походить від звуконаслідувального джерела і є іменем для фантастичної істоти, схожої на птаха або комаху (наприклад, великого коника).
Жджок — уживана в західних регіонах України (наприклад, на Лемківщині) народна назва для коника або цвіркуна, що утворена від характерного звуку (стрекоту), який видають ці комахи.
-
єралаш
1. Назва старовинної картярської гри, в якій виграш або програш залежали від довільного збігу карт.
2. Переносно — безладдя, плутанина, хаотичне змішування різнорідних елементів, явищ або понять.
3. Назва популярного в СРСР дитячого гумористичного кіножурналу, що виходив з 1974 року.
-
ждатися
1. (розмовне) Тривалий час чекати, перебувати в очікуванні когось або чогось.
2. (заст., рідко) Бути предметом очікування; чекатися на когось, щось.
-
єр
1. Назва літери “ъ” (твердий знак) в українській кириличній абетці, що історично вживалася, але з 1990-х років офіційно не входить до її складу; твердий знак.
2. У мовознавстві — застаріла назва ненаголошеного голосного звука [о] після м’яких приголосних, що перейшов у [е] (наприклад, в українських діалектах або в історичній фонетиці).
3. У палеослов’янській графіці — одна з двох літер (разом із “єрь”) для позначення редукованих голосних звуків [ъ] та [ь].
-
ждати
1. Перебувати в стані очікування когось або чогось, сподіватися на появу, прихід, настання чогось.
2. Мати намір щось зробити в майбутньому, планувати, збиратися.
3. (у безособовому вживанні) Бути передбачуваним, мати наступити; належати (про подію, стан).