Єпитрахиль — довга стрічка з тканини з вишитим хрестом, яку православні та греко-католицькі священники носять на шиї під час богослужіння; одна з обов’язкових богослужбових одеж (облачень) священнослужителя.
-
єпитимія
Церковне покарання, що накладається на віруючого священиком за вчинення тяжких гріхів або порушення церковних правил з метою його духовного виправлення; церковно-дисциплінарне стягнення.
У широкому розумінні — будь-яке суворе покарання, тяжке випробування або добровільно взяте на себе важке обов’язкове відшкодування провини.
-
жвір
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Ковельському районі Волинської області.
2. (заст., регіон.) Те саме, що жорства — дрібний гравій, галька, крихта каміння, що зазвичай використовується для будівельних робіт або насипання доріг.
-
єпитимійний
1. Який стосується єпитимії (церковного покарання за гріхи), призначений для неї або має її характер.
2. Який має покаянний, спокутувальний характер; пов’язаний зі спокутою провини.
-
жвяхтіти
Жвяхтіти — власна назва, що позначає звуконаслідувальний термін для передачі характерного шуму або тріскотіння, що виникає при інтенсивному терті, скреготі або подібних механічних діях.
-
єпистима
Єпистима — жіноче ім’я грецького походження (грец. Επιστήμη), що означає “знання”, “наука”, “пізнання”.
Єпистима — у православ’ї та католицизмі: ранньохристиянська свята, мучениця, шанована разом із сестрами Софією (матір’ю) та іншими доньками — Вірою, Надією та Любов’ю; день пам’яті вшановується 30 вересня (17 вересня за старим стилем).
-
жвяхкотіти
Жвяхкотіти — діалектний дієслівний термін, що означає видавати різкі, високі, дзвінкі звуки, схожі на скрегіт, брязкіт або голосне цвірінькання (наприклад, про комах, птахів або металеві предмети).
-
єпископський
1. Який належить єпископу, властивий єпископу або пов’язаний з ним.
2. Який стосується єпископату як інституції, пов’язаний з єпископською владою чи саном.
3. Який належить до єпископського титулу, посади чи сану (наприклад, єпископський посох, єпископська хіротонія).
-
жвачка
1. Жувальна гумка — кондитерський виріб з їстівної основи (гуми, смоли), який розжовують для свіжості дихання, очищення зубів або задоволення, але не ковтають.
2. (перен., розм.) Балачки, пусті розмови, те, що безперервно та швидко говорять; “молотьня”.
3. (діал.) Рухлива, метушлива людина; непосидюча дитина.
-
єпископство
1. Посада, сан або служіння єпископа в християнській церкві.
2. Період перебування на посаді єпископа; час правління певного єпископа.
3. Територія, яка перебуває під духовною владою єпископа; єпархія.
4. Резиденція (палац) єпископа; будівля, де розміщена адміністрація єпархії.