По батькові жіночої статті, утворене від чоловічого імені Єпіфан (Єпифан). Вказує на ім’я батька особи та є складовою частиною повного іменування, наприклад: Марія Єпіфанівна.
-
ждання
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (рідко) Стан очікування, вичікування; дія за значенням дієслова «ждати» (синонім до загальновживаного «ждіння»).
-
єпіфанович
Єпіфанович — українське прізвище, що вказує на походження від імені Єпифаній (Єпіфан) і має значення «син Єпифанія».
-
жданки
1. (діал.) Ожина, чорна ягода, що росте на колючому кущі; також сам цей кущ (рід Rubus).
2. (діал.) Ягоди деяких інших рослин, наприклад, костяниці або малини.
-
єпіфан
1. (релігійний термін) Свято Богоявлення, яке відзначається 6 січня (19 січня за старим стилем) на честь хрещення Ісуса Христа в річці Йордан; Водохреще, Йордан.
2. (переносне значення) Раптове усвідомлення, осяяння, момент прозріння або глибокого розуміння чогось.
-
єпітрахиль
Єпітрахиль — довга стрічка з тканини, що є частиною богослужбового облачення православного та греко-католицького священника; носиться на шиї, обидва кінці її з’єднані та спускаються спереду, символізуючи благодать священства.
-
жданики
1. Назва історичної місцевості у Києві, що розташовувалася на північ від Лук’янівки, відома з XVII століття; за однією з версій, походить від прізвища землевласника Ждана.
2. Назва сучасної місцевості та житлового масиву в Шевченківському районі Києва, що сформувався на місці однойменної історичної місцевості.
3. Розмовна назва станції метро «Житомирська» Київського метрополітену, розташованої в цій місцевості.
-
жданий
1. Такий, якого довго чекали, якого прагнули отримати або побачити; довгоочікуваний.
2. (У значенні іменника) Те, чого довго чекали; довгоочікувана подія, річ або явище.
-
єпітимія
Єпітимія — у християнській церковній практиці покаянне діяння або обмеження (наприклад, додаткові молитви, пост, паломництво), що накладається священиком на каятника для духовного виправлення та відпущення гріхів після сповіді.
Єпітимія — у ширшому, історичному значенні — церковне покарання, відлучення від участі в таїнствах на певний термін, що застосовувалося в давнину за особливо важкі злочини проти віри та моралі.
-
жгут
1. (медичний) Спеціальна гумова, тканинна або пластикова трубка чи стрічка для тимчасового перетискання кровоносних судин (наприклад, для зупинки кровотечі або під час взяття крові).
2. (текстильний) Щільна, туго скручена нитка, шнур або вузька виткана смужка, що використовується для обшивки, оздоблення одягу, виготовлення галунів тощо.
3. (технічний) Щільно скручений пучок волокон, дротів або ниток, що виконує функцію міцного тятива, шнура або елемента конструкції.
4. (історичний, військовий) Частина традиційного українського козацького строю — довгий шовковий або шерстяний шарф, який носили на шиї або перекидали через плече.