Словник Української Мови
1. Людина, яка займається жебрацтвом, просить милостиню, збирає подаяння, часто як спосіб уникнення праці або єдине джерело існування.
2. Переносно: бідолашна, знедолена, пригнічена людина; той, хто живе в крайній убогості.
3. Переносно: той, хто принижено просить, вимагає або домагається чогось (користі, ласки, уваги тощо).
1. Стосовний до єреїв, що стосується єреїв або єретиків; властивий єретикам.
2. Заст. Стосовний до євреїв, юдейський; такий, що належить євреям.
1. (розм.) Поводитися нерішуче, вагатися, виявляти небажання робити щось, зволікати.
2. (розм.) Соромитися, боятися, бути надто сором’язливим.
1. Говорити невиразно, нечітко, ковтаючи звуки або склади, часто через відсутність зубів, у похилому віці або через інші фізичні перешкоди; бурмотати.
2. (Переносно) Говорити щось нудно, одноманітно, без емоцій або сенсу; базікати.
1. (у християнстві) священнослужитель другого (середнього) ступеня в ієрархії православної та католицької церков, що здійснює богослужіння та таїнства; священник, пресвітер.
2. (переносно, книжн.) особа, яка з ревністю та самовідданістю служить якійсь ідеї, справі, науці тощо.
1. Який стосується міста Єреван, столиці Вірменії, або його жителів.
2. Який характерний для Єревана, походить з нього або створений у ньому.
Жебоніння — власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.
1. Жінка, яка народилася або мешкає в Єревані — столиці Вірменії.
2. Різновид винограду середньопізнього періоду дозрівання, а також вино, виготовлене з цього винограду.
3. Назва сорту абрикоса в Україні, виведеного в Криму.
1. (діал.) Те саме, що щоби — сполучник для вираження мети або наміру, а також частка для надання висловлюванню значення бажання чи прохання.
2. (діал., рідк.) Уживається як підсилювальна частка в значенні “навіть”, “хоч би”.
1. Мешканець або уродженець міста Єреван (столиці Вірменії).
2. Представник вірменського народу, що походить з Єревану або його околиць.