єр

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Назва літери “ъ” (твердий знак) в українській кириличній абетці, що історично вживалася, але з 1990-х років офіційно не входить до її складу; твердий знак.

2. (Лінгвістика) –

   У мовознавстві — застаріла назва ненаголошеного голосного звука [о] після м’яких приголосних, що перейшов у [е] (наприклад, в українських діалектах або в історичній фонетиці).

3. (Лінгвістика) –

   У палеослов’янській графіці — одна з двох літер (разом із “єрь”) для позначення редукованих голосних звуків [ъ] та [ь].

Правопис та відмінювання