1. Дія за значенням дієслова добивати — завдання останнього удару, удару, що завершує бій, знищення ворога, пораненої тварини тощо.

2. У спорті (зокрема в боксі, єдиноборствах): нанесення серії ударів супернику, що знаходиться в стані нокауту або в критичному положенні, з метою остаточного виведення його з ладу або дострокового завершення бою.

3. Переносно: наполегливі, системні дії, спрямовані на остаточне досягнення мети, подолання когось або чогось.

Порода службових собак середнього розміру зі стрункою статурою, короткою шерстю та витягнутою мордою, виведена в Німеччині наприкінці XIX століття, відома своєю інтелектуальністю, витривалістю та високими захисними якостями.

Представник цієї породи собак.

1. Порода службових собак середнього розміру зі стрункою статурою, короткою блискучою шерстю, виведена в Німеччині; відзначається сміливістю, витривалістю та гострим нюхом.

2. Собака цієї породи.

Добавляння — дія за значенням дієслова «добавляти»; додавання чогось до вже наявного, приєднання, приплюсування.

Добавляння — у хімії та технологіях: процес введення додаткової кількості речовини, компонента або матеріалу до суміші, розчину або системи для досягнення певних властивостей або складу.

1. Дія за значенням додавати; приєднання чогось до вже існуючого, збільшення кількості або обсягу.

2. (у хімії, техніці) Процес або спосіб введення в склад речовини, суміші, матеріалу додаткових компонентів (добавок) для надання певних властивостей.

3. (у математиці, інформатиці) Операція об’єднання елементів, наборів даних або приєднання нової інформації до вже наявної.

1. Те, що додається до чого-небудь для покращення якості, смаку, збільшення кількості тощо; домішка.

2. Харчовий продукт або хімічна речовина, що вводяться у склад продуктів харчування для надання їм певних властивостей (збереження, кольору, консистенції тощо); харчова добавка.

3. Додаткова кількість чого-небудь, що видається, надсилається або додається до основної частини; доповнення.

4. Розм. Додаткова порція їжі.

1. Проміжок часу, що дорівнює 24 годинам, добова доба; календарна одиниця вимірювання часу, що триває від однієї півночі до іншої.

2. Частина доби, що характеризується певними природними явищами або виділена за родом занять: день або ніч (наприклад, світла доба, темна доба).

3. (переносне) Період, епоха в житті людства, суспільства, в історії чого-небудь, що має певні характерні ознаки (наприклад, доба Відродження, доба комп’ютерів).

4. (застаріле) Пора, час, час доби (наприклад, ранкова доба).

1. Музичний звук, що на півтону вищий від звуку «до»; позначення цього звуку в нотному письмі.

2. Тональність або лад, побудовані на звуку до-дієз як на тоніці (наприклад, до-дієз мажор, до-дієз мінор).

1. Музичний термін, що позначає ноту “до”, понижену на півтону; позначення цього звуку в нотному записі.

2. Клавіша або вентиль на музичному інструменті (наприклад, фортепіано, саксофоні), призначена для отримання звуку “до-бемоль”.

1. Назва четвертої ноти музичного звукоряду в системі сольмізації, що відповідає позначенню “F” у фіксованій системі.

2. У мовознавстві — скорочена назва давального відмінка (від лат. dativus).