1. Фахівець з будівництва, будівельник, архітектор (заст., діал.).

2. У давньоруській архітектурі — майстер-каменяр, головний будівничий, який керував зведенням храмів та інших мурованих споруд.

1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській області.

2. Рідкісне прізвище українського походження.

3. (діал.) Дія за значенням дієслова «доїти»; процес отримання молока від тварини.

1. У міфології та фольклорі — зла, шкідлива істота, дух, що приносить нещастя, хвороби або смерть; часто втілюється у вигляді жінки з довгим волоссям.

2. У переносному значенні — зла, неприємна, сварлива жінка; відьма.

1. (астрономія) Прилад для визначення кутових відстаней між зорями або іншими небесними тілами шляхом безпосереднього спостереження.

2. (історичне) Старовинний геодезичний чи астрономічний інструмент для вимірювання кутів, попередник сучасного теодоліта.

1. Військове патрулювання, спостереження за противником або місцевістю з метою розвідки, охорони та запобігання раптовому нападу.

2. Група військовослужбовців (підрозділ, загін), яка виконує таке завдання; варта, патруль.

3. (У переносному значенні) Пильне спостереження, нагляд за кимось або чимось.

1. Дія за значенням дозувати; визначення та регулювання кількості (дози) чогось, що видається, приймається або використовується, зокрема ліків, хімічних речовин, радіаційного опромінення тощо.

2. Результат такої дії; конкретна встановлена кількість (доза) або режим прийому чогось.

Жінка, яка займається дозуванням (відмірюванням точної кількості) чогось, зокрема ліків, хімічних речовин або компонентів у виробництві.

Робітниця на підприємстві (наприклад, харчовому, фармацевтичному, хімічному), чиїм основним обов’язком є контрольоване відмірювання та видача сировини, інгредієнтів або готових продуктів за заданими нормами.

Технічний пристрій, механізм або автоматизована установка, призначена для точного відмірювання та видачі певних обсягів або маси сипких, рідких або газоподібних речовин (частіше вживається термін “дозувальник”, але “дозувальниця” може використовуватися за аналогією з іншими назвами машин жіночого роду).

1. Пристрій або механізм, призначений для точної відміри та видачі певних порцій (доз) рідких, сипких або газоподібних речовин, що застосовується у промисловості, медицині, харчовому виробництві тощо.

2. Фахівець, який займається дозуванням (відмірюванням доз) речовин, наприклад, у фармацевтичному або хімічному виробництві.

1. Стан, коли щось (фізично, розумово, духовно) досягло повного розвитку, завершеності; період такого стану.

2. (Перен.) Емоційна, психологічна та моральна зрілість людини, що характеризується розумінням себе та життя, відповідальністю, стійкістю поглядів.

3. (Спец.) Стан плодів, насіння, органів рослин або продуктів (наприклад, сиру, вина), коли вони набули всіх властивих їм споживних якостей в результаті завершення природних біохімічних процесів.

1. Процес набуття повної стиглості, зрілості (про плоди, зерно, овочі тощо).

2. Досягнення певного ступеня розвитку, повноти, завершеності; становлення.

3. У медицині та біології — процес розвитку та формування організму, його частин або окремих клітин до стану функціональної та морфологічної зрілості.