1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.

2. (заст.) Процес дії за значенням дієслова «дозорювати»; обхід, огляд, патрулювання певної території з метою охорони, спостереження або контролю.

1. Військовослужбовець або член охоронної служби, який виконує завдання зі спостереження за місцевістю, об’єктом або противником для своєчасного виявлення небезпеки або отримання розвідувальних даних; вартовий, сторож.

2. Той, хто займається постійним спостереженням, наглядом за чим-небудь з метою контролю або охорони (наприклад, дозорний лікар, дозорний екологічної служби).

3. Назва деяких військових підрозділів, кораблів, споруд, що виконують функції спостереження, розвідки або охорони (наприклад, сторожовий корабель — «дозорний», фортифікаційна споруда — «дозорна вежа»).

1. Той, хто несе дозір, вартує, охороняє щось; вартовий, сторож.

2. Військовослужбовець, який призначений для несення служби на дозорному посту з метою спостереження за місцевістю, противником та своєчасного попередження свого підрозділу.

3. (переносне значення) Той, хто пильно стежить за чимось, спостерігає за певними явищами або процесами; наглядач.

1. Військове патрулювання або спостереження за противником, а також підрозділ (група, загін), який його здійснює.

2. (переносне значення) Пильне спостереження, нагляд за кимось або чимось.

3. (історичне) У Київській Русі та козацькій добі — сторожова, вартова служба на кордонах або в таборі.

1. Процес нанесення тонкого шару золота на поверхню предмета, що вже має попереднє покриття золотом, для посилення блиску, вирівнювання кольору або відновлення зношеного прошарку.

2. У технології обробки металів — завершальна операція золотіння, що полягає у нанесенні фінального шару позолоти на виріб для досягнення необхідної товщини, якості та естетичного вигляду покриття.

Процес збирання та перевірки органом дізнання відомостей про вчинення правопорушення з метою встановлення обставин, що підлягають доказуванню, та вирішення питання про відкриття кримінального провадження.

1. Розділ дозиметрії, що займається вивченням і розробкою методів та засобів вимірювання доз іонізуючих випромінювань, а також оцінки їхнього впливу на речовину та живі організми.

2. Сукупність практичних методів і прийомів вимірювання дози опромінення або потужності дози, що проводяться за допомогою дозиметричних приладів.

Фахівчиня, яка здійснює дозиметричний контроль (вимірювання рівнів радіації) за допомогою спеціальних приладів — дозиметрів.

Фахівець, який займається вимірюванням доз іонізуючого випромінювання та рівнів радіації за допомогою спеціальних приладів (дозиметрів).

Прилад для вимірювання дози іонізуючого випромінювання або пов’язаних з нею величин (потужності дози, активності радіонукліда тощо), що отримує людина, тварина, рослина або будь-який об’єкт за певний час.

Особистий дозиметр — компактний прилад для індивідуального носіння з метою контролю отриманої людиною дози опромінення.