Словник Української Мови
Буква
1. Стан, коли щось (фізично, розумово, духовно) досягло повного розвитку, завершеності; період такого стану.
2. (Перен.) Емоційна, психологічна та моральна зрілість людини, що характеризується розумінням себе та життя, відповідальністю, стійкістю поглядів.
3. (Спец.) Стан плодів, насіння, органів рослин або продуктів (наприклад, сиру, вина), коли вони набули всіх властивих їм споживних якостей в результаті завершення природних біохімічних процесів.
Приклад 1:
Дуже багато залежить від того, чи зуміємо ми, українці, вже досить скомпромі-тувавши себе на початку цих історичних подій, тепер повестися з гідністю, виявити бодай сяку-таку політичну дозрілість, тобто працьовитість, дисциплінованість, витримку, але без рабського запобігання, без південної ексцентричности, а тактовно, спокійно, розмірковано, достойно. Вона погодилась.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”