Внутрішня, увігнута частина кисті руки людини від зап’ястя до основи пальців.

У переносному значенні — символ відкритості, щирості, готовності прийняти або віддати (наприклад, “жити на долоні” — бути відкритим, не таїтися).

Одиниця вимірювання довжини, що дорівнює ширині долоні.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “долоня” — невелика долоня, рука (зазвичай дитяча або жіноча).

2. (переносно) Невелика, порівняно рівна ділянка землі, що нагадує за формою долоню.

3. (переносно, поет.) Утворення, предмет або простір, що своєю увігнутою формою нагадує долоню (наприклад, долонька квітки, долонька гірської долини).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “долоня” — невелика долоня, рука (особливо дитяча).

2. (анатом.) Центральна, вдавлена частина долоні, оточена підвищеннями (тенаром та гіпотенаром).

3. (бот.) Частина листка певних рослин (наприклад, клена), що нагадує за формою долоню з пальцями; одна з лопатей пальчастого листка.

4. (техн.) Невелика опорна або направляюча деталь, пластина, що має форму, схожу на долоню.

1. Долон — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

2. Долон — власна назва річки в Україні, лівої притоки Свічі, що протікає у межах Івано-Франківської області.

Процес заміщення кальциту (карбонату кальцію) у вапнякових породах на доломіт (карбонат кальцію та магнію) під впливом магнійвмісних підземних вод, що призводить до утворення доломітових порід.

Процес обробки або внесення доломіту (подрібненої доломітової породи) в ґрунт для зниження його кислотності.

1. Карбонатна гірська порода, що складається переважно з мінералу доломіту (карбонату кальцію та магнію) і утворюється в результаті метасоматичного заміщення кальциту; використовується як будівельний та облицювальний камінь, а також як флюс у металургії та сировина для виробництва вогнетривів.

2. Мінерал класу карбонатів, подвійна сіль кальцію та магнію (CaMg[CO₃]₂), що кристалізується в тригональній системі; часто зустрічається у вигляді зернистих мас, рідше — кристалів.

1. Технічний термін у гірничій справі, що означає процес руйнування (дроблення) гірської породи або вугільного пласта шляхом механічного впливу для подальшого видобутку.

2. У технологічних процесах — додаткове подрібнення, дроблення матеріалу (наприклад, руди, будівельної сировини) до необхідного розміру частинок після попереднього грубого ламання.

1. Короткий угорський військовий кафтан з нашитими на грудях шнурами, який носили гусари.

2. Верхній одяг з сукна, оздоблений шнурами та галунами, що був частиною національного вбрання деяких народів Центральної Європи, зокрема угорців.

1. (геол.) Різновид доломіту — осадова карбонатна гірська порода, що складається переважно з мінералу доломіту, використовується як будівельний та облицювальний камінь, флюс у металургії.

2. (заст., діал.) Місцевість, де добувають або обробляють цю породу; доломітний кар’єр.

1. (геогр.) Невелика, неглибока долина, яруга, балка; зазвичай вживається у топонімах.

2. (заст.) Місцевість, де збирається вода після дощу; низьке, заболочене місце.