Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “долоня” — невелика долоня, рука (зазвичай дитяча або жіноча).
2. (переносно) Невелика, порівняно рівна ділянка землі, що нагадує за формою долоню.
3. (переносно, поет.) Утворення, предмет або простір, що своєю увігнутою формою нагадує долоню (наприклад, долонька квітки, долонька гірської долини).
Приклад 1:
То відбите світло, а її ли це горіло, гасло і знов спалаху вало вже в іншім місці — можливо, те світло пульсувало з очей, о пущених собі під ноги.. Іще мені здалося, що вона вирвалася далеко вперед, хоч її долонька в моїй долоні, гаряча, лише стискувала пальці: я ще пам’ятаю, що ти є, ще не забула, але мовчи, я ж не маю часу відповідати, невже ти не розумієш, що я вже далеко попереду, і твій голос вже не наздожене мене., але ти б міг хоч ще трохи підійти за мною?.. Ми вже йшли вздовж бетонного муру, відразу за ним стояла трьохповерхова казарма і кілька її вікон виходили на дорогу.
— Зеров Микола, “Камена”