1. Зменшувально-пестлива форма від “доля”: невелика частина чогось, що поділено на частки або сегменти.

2. Невелика частина певного органу в анатомії та біології, що становить структурну одиницю цілого (наприклад, долька печінки, долька легені, молочна залоза складається з часток).

3. Окремий сегмент (часто клиноподібний) у плодах цитрусових (апельсина, лимона, мандарина) або в головці часнику.

1. (від англ. dollhouse — ляльковий дім) Мініатюрна копія житлового будинку або кімнати з повним інтер’єром, призначена для ляльок або як колекційний об’єкт, витвір декоративно-ужиткового мистецтва; ляльковий будиночок.

2. (власна назва) Прізвище, зокрема відомого американського письменника-фантаста та популяризатора науки Айзека Азімова (англ. Isaac Asimov), яке в українській мові зафіксовано у написанні «Азімов», але в оригіналі має форму «Asimov», що походить від їдиш «Азімов» або «Озімов», і може вимовлятися як «Дольгауз» у деяких діалектах або при непрямій транслітерації.

1. Дія за значенням дієслова “долучити” — приєднання, додавання когось або чогось до іншого, включення до складу чогось.

2. Те, що долучено, додано до чогось; додаток, прикладка (наприклад, до листа, документа).

3. У граматиці: другорядний член речення, який виражає додаткову, побічну дію або стан і пояснює присудок або інший член речення, утворюючи з ним фразеологічну сполуку (наприклад: “Він сидів, схрестивши ноги”).

1. Власна назва громадської ініціативи, організованої Офісом Президента України, спрямованої на залучення громадян до процесу прийняття державних рішень шляхом публічних обговорень законопроєктів та інших важливих документів.

2. (як термін) Процес або механізм залучення (інклюзії) окремих осіб, груп чи організацій до спільної діяльності, участі в чомусь, зокрема в суспільних чи управлінських процесах.

1. (у поетичній мові) Простір, що знаходиться внизу, у низовині; низ, долина.

2. (застаріле) Земля, ґрунт; підніжжя чогось.

Долошка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Городенківському районі.

1. Ручний столярний або слюсарний інструмент у вигляді загостреної сталевої пластини з руків’ям, що використовується для видовбування, обробки отворів, пазів або різьблення по дереву чи м’якому металу.

2. Різальний інструмент у вигляді стрижня з ріжучою кромкою на кінці, що застосовується на верстатах (токарних, довбальних) для обробки металу.

3. Важкий металевий інструмент з гострим або плоским кінцем, що використовується в гірничій справі, геології або будівництві для ручного розколювання, відбивання гірських порід, бетону тощо.

4. У медицині — хірургічний інструмент для роз’єднання або видалення кісток.

5. У зоології — видовжений передній зуб у гризунів (бобрів, мишей тощо), що пристосований для гризіння.

1. Велика, масивна долота, яка використовується для грубої обробки дерева або каменю.

2. Розмовна назва великого, незграбного або застарілого інструменту, схожого на долото.

3. Переносно: про щось велике, важке та незручне, що нагадує такий знаряд.

Долорологія — наукова дисципліна, що вивчає біль (зокрема фізичний та психологічний) як соціокультурний, філософський та історичний феномен, а також його репрезентацію в мистецтві та літературі.

Долорологія — у ширшому сенсі: міждисциплінарна галузь знань, що досліджує страждання, травму, пам’ять про них та способи їх подолання в індивідуальному та колективному вимірах.

Долориметрія — метод вимірювання інтенсивності болю, зазвичай за допомогою спеціальних шкал або приладів, що дозволяє кількісно оцінити суб’єктивні відчуття пацієнта.

Долориметрія — розділ медицини та психофізіології, що займається вивченням, оцінкою та об’єктивізацією больових відчуттів.