долучення

[dolut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “долучити” — приєднання, додавання когось або чогось до іншого, включення до складу чогось.

  2. (Лінгвістика) –

    Те, що долучено, додано до чогось; додаток, прикладка (наприклад, до листа, документа).

  3. (Лінгвістика) –

    У граматиці: другорядний член речення, який виражає додаткову, побічну дію або стан і пояснює присудок або інший член речення, утворюючи з ним фразеологічну сполуку (наприклад: “Він сидів, схрестивши ноги”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. долучення, р. долучення, д. долученню, з. долучення, о. долученням, м. долученні, к. долучення

Більше записів