Долівочка — власна назва, зменшувально-пестлива форма від імені Доля, що вживається в українському фольклорі та поетичній мові для персоніфікації долі як доброї, сприятливої сили.

Долівонька — зменшувально-пестлива форма від “долівка”, що означає невелику долину, западину або низьку місцину, часто вживається в поетичному мовленні або діалектах.

1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

2. Розмовна назва нижньої частини чого-небудь, долу; те саме, що долівка (у значенні “низ”).

1. (геогр.) Місто в Словаччині, адміністративний центр округу Долів у Тренчинському краї.

2. (геогр.) Округ (словац. okres) в Тренчинському краї Словаччини, адміністративним центром якого є однойменне місто.

1. (у міфології) Уособлення долі, випадку, щастя у вигляді жінки, яка наділяє людину життєвими благами або позбавляє їх; одна з богинь долі в давньослов’янській міфології.

2. (переносно, заст.) Доля, фатум, випадок; те, що визначає життєвий шлях людини.

1. У міфології та фольклорі: персоніфікована вища сила, божество або істота, що визначає життєвий шлях людини, її щастя чи нещастя; передбачений богом чи випадком хід життя.

2. Ужиткове, життєва доля, судьба; сукупність обставин і подій у житті людини, що розглядаються як визначені вищою силою або випадком.

3. Перен. Участь, стан, становище, в якому опиняється хтось; майбутнє, що чекає на когось або щось.

4. Застаріле. Майно, спадщина, наділ; те, що дістається комусь у власність.

Долюблювання — процес або дія за значенням дієслова “долюблювати”, тобто продовження любовного ставлення, почуття до когось або чогось, що вже існувало раніше, але потребувало поглиблення, завершення або відновлення.

Долюблювання — у психології та побуті: свідома праця над зміцненням, розвитком або відновленням емоційного зв’язку, любовних стосунків, що переживають кризу або потребують нового імпульсу.

Долюблювання — у мистецтві та літературі: творчий процес доведення художнього образу, ідеї або почуття до цілісності, глибини та завершеності.

1. Віршовий розмір, у якому довжина рядків регулюється приблизно однаковою кількістю сильних наголосів, тоді як кількість ненаголошених складів між ними може змінюватися.

2. Представники течії в російській поезії початку XX століття, які активно використовували та теоретично обґрунтовували віршований розмір дольник (у 1-му значенні).

1. (у метриці) віршований розмір, який є проміжним між силлабо-тонічним і тонічним віршуванням, де між наголошеними складами може бути один або два ненаголошені склади, що створює вільніший ритм.

2. (заст., діал.) дрібний землевласник, селянин, який володів але обробляв невелику ділянку землі — долю.

1. Мегалітична споруда епохи неоліту та бронзової доби, зазвичай складається з великих кам’яних плит (часто однієї горизонтальної, покладеної на кілька вертикальних), що використовувалася як гробниця, культовий об’єкт або маркер території.

2. Тип поховальної або культової кам’яної споруди, характерний для прибережних регіонів Чорного моря, Кавказу, Західної Європи та інших частин світу, іноді у формі кам’яного ящика з отвором у передній плиті.