дольник

1. (у метриці) віршований розмір, який є проміжним між силлабо-тонічним і тонічним віршуванням, де між наголошеними складами може бути один або два ненаголошені склади, що створює вільніший ритм.

2. (заст., діал.) дрібний землевласник, селянин, який володів але обробляв невелику ділянку землі — долю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |